Вапно гранульоване

Вапно є потужним меліорантом пролонгованої та концентрованої дії для оптимізації фізико-хімічних властивостей кислих ґрунтів. Під його дією в ґрунтовому вбирному комплексі відбувається заміщення іонів водню (Н+) і рухомого алюмінію (Al3+) іонами кальцію (Са2+) та магнію (Мg2+) в результаті чого знижується кислотність (актуальна, обмінна і гідролітична) та збільшується насиченість основами. Внесення повної дози вапна визначеної за Нг забезпечує, стабільну і пролонговану меліоративну дію в ґрунті.

Для розкислення та розширеного відтворення родючості кислих ґрунтів пропонується проводити хімічну меліорації застосовуючи вапно гранульоване, із вмістом Ca – до 38%, масова частка карбонатів (СаСО3+МgCO3) складає не менше, ніж 80%. Це гранули світло сірого (білого) кольору, з масовою часткою не менше 90% розміром 4,0–6,0 мм, та не більше 5% з розміром 1,0 мм, вологість 2%.

Дію вапна у ґрунті умовно можна розділити на два рівнозначні за своєю важливістю етапи, вони відбуваються поступово. Перший із ниє є більш інтенсивний по принципу оптимізації та нейтралізації надмірної кислотності. Дія його триває впродовж 2–5-ти років, у цей період фізико-хімічні властивості ґрунту є стабільними, а якщо зміни і відбуваються в сторону підвищення кислотності то вони не значні по відношенню до змін у формуванні продуктивності рослини чи властивостей ґрунту. Перш за усе зміни викликані непродуктивними втратами в наслідок вимивання кальцію і магнію у нижні шари ґрунту та інтенсивністю засвоєння рослинами при формуванні врожаю. Тривалість цього періоду обумовлена помірною взаємодією вапна з ґрунтом та інтенсивністю технології вирощування культур (залежить від доз та форм внесення мінеральних добрив). Проходження другого умовно виділеного етапу залежить від дози внесення та рівномірності розподілу меліоранта в ґрунті, тонини помелу, водного режиму, хімічного навантаження фізіологічно кислими добривами та інше. Цей етап є менш інтенсивним порівняно з першим і забезпечує стабільні оптимальні фізико-хімічні властивості. В цілому після проведення меліорації (повною дозою вапна за Нг) орієнтовно на 8–10-й рік відбуваються істотні зміни фізико-хімічних показників та зворотнє підкислення, тобто показники, які характеризують властивості ґрунту повертаються до вихідного значення. Це можливо попередити завдяки щорічному внесені підтримуючих доз вапна, оптимізуючи систему живлення культур, за рахунок додавання кальцій, або один раз на 5–10-ть років провівши повторне вапнування.

Внесення вапна:
• забезпечує оптимальні фізико-хімічні, агрофізичні та біологічні властивості кислих ґрунтів;
• сприяє утворенню водостійких ґрунтових агрегатів, покращує аерацію та водопроникність ґрунту;
• нейтралізує потенційну кислотність фізіологічно кислих синтетичних добрив, перешкоджає подальшому підкисленню;
• істотно підвищує ефективність мінеральних добрив у ґрунті збільшуючи вміст доступних форм азоту та фосфору для рослин;
• знижує напруженість мікробіологічних процесів в ґрунті, що формуються при застосування високих доз азотних добрив, активізує діяльність корисних мікроорганізмів, азотфіксувальних і нітрифікувальних бактерій;
• оптимізує процес нітрифікації амонійного азоту, знижує активність алюмінію і мангану, що сприяє поліпшенню магнієвого живлення рослин;
• сприяє утворенню гумусу, тим самим забезпечує відтворення та регулювання родючості ґрунту;
• істотно підвищує вміст крохмалю в бульбах картоплі, та цукру в коренеплодах цукрових буряків;
• локальне внесення незначних доз – 100–300 кг СаСО3 під культивацію чи під час посіву знижує токсичну дію іонів Н+ та Аl3+ зменшуючи їх засвоєння рослинами;
• сприяє підвищенню вмісту білка на 1–2% та якості клейковини в зернових колосових, жиру в насінні олійних культур, та цукру і крохмалю у коренеплодах і бульбах картоплі;
• зростає рівень продуктивності зернових колосових культур на 0,15–0,40, соняшнику 0,3–0,4, бульб картоплі на 2,5–3,0 т/га.

Рекомендовані дози внесення СаСО3 залежно від рНКСl та гранулометричного складу для докорінного змінення фізико-хімічних властивостей ґрунту, т/га

Ґрунти

рНКСl

до 4,0

4,0–4,5

4,6–5,0

5,1–5,5

5,6–6,0

Піщані та глинисто-піщані

4,0

3,0

1,5–2,5

1,0

0,5 як елемент живлення

Супіщані

4,5

3,5

2,0–3,0

1,5

1,0

Легкосуглинкові

5,5

4,5

3,0–4,0

2,5

1,5–2,0

Середньо- і важко-суглинкові

6,5

6,0

4,5–5,0

3,5–4,0

2,0–3,0

Примітка: для ґрунтів з дуже низьким вмістом гумусу – ≤ 1,0%.

Застосування вапна істотно підвищує ефективність мінеральних добрив у ґрунті збільшуючи вміст доступних форм азоту та фосфору для засвоєння кореневою системою рослин. Інтенсивне підкислення ґрунту відбувається за внесення підвищеної дози мінеральних добрив, зокрема хлористого амонію, сульфату амонію, аміачної селітри та аміачної води, для нейтралізації яких витрачається у фізичній вазі від 40 до 140 кг СаСО3. Вапно нейтралізує потенційну кислотність мінеральних добрив та перешкоджає подальшому підкисленню ґрунту. У кислому ґрунтовому середовищі відбувається порушення мікробіологічних процесів, в той же час в такому середовищі інтенсивно поширюються гриби роду Fusarium, як наслідок з’являється фузаріоз на зернових колосових, качанах кукурудзи, фузаріозні кореневі гнилі на бобових, кила на рослинах капусти білокачанної та ріпакові.

Висока концентрація алюмінію та заліза в ґрунті призводять до негативного процесу – рухомі форми фосфатів переходять у важкорозчинні сполуки. Відбувається порушення фізіологічного обмінну речовин в рослинному організмі. Вплив вапнування на фосфорний режим ґрунту, проявляється протягом багатьох років, що пов’язано із зменшенням антагонізму між фосфором і алюмінієм, надходження останнього в рослини з провапнованого ґрунту істотно знижується. В той же час після вапнування відбувається зворотній процес, а доступність фосфору для рослин зростає. В кислому ґрунтовому середовищі доступність молібдену для рослин є досить низькою. Це негативно позначається на продуктивності зернобобових культур, адже цей відповідає за рівень фіксації азоту з повітря, бульбочки наростають нерівномірно а їх продуктивність є досить низькою. Дефіцит молібдену негативно позначається на культурах які досить чутливими, це ріпак, гірчиця, капуста білокачанна та цвітна, бобові, томати, огірки та інші.

Економічна ефективність хімічної меліорації кислих ґрунтів є високорентабельним технологічним заходом, ефективність якого теоретично обґрунтована та практично підтверджена. В більшості випадків витрати на проведення технологічних заходів покриваються у поточному або впродовж 2-х років, а тривалість дії меліорації продовжується впродовж 5–10-ти. Затрати на проведення хімічної меліорації напряму залежать від дози, що необхідно внести та вартості меліоранта. Ефективність заходу виражається у оптимізації кислотно-лужного балансу, оптимізації поживного режиму ґрунту та реалізації генетичного потенціалу культури.

Для докорінного змінення фізико-хімічних властивостей кислих ґрунтів та оптимізації поживного режиму слід застосовувати природні меліоранти виробництва «Славута-Кальцій», які отримані у результаті промислового розмелювання твердих осадових карбонатних порід та наступної грануляції для зручної форми внесення яку можна достатньо точно регулювати: «Вапно гранульоване» з вмістом карбонатів Са і Mg не менше, ніж – 80% та «Крейда гранульована», де масова частка карбонатів Са і Mg не менше, ніж – 95%.

Фасування виробником здійснюється у мішки по 25 та 50 кг, або big–bag 1000 кг.